Запали свічку пам'яті...
У цей день ми віддаємо шану тим невинним, хто постраждав від тоталітарного режиму під час Голодомору-геноциду 1932-33 рр. та від інших штучно організованих радянською владою голодів. Важко уявити, що на родючій українській землі мільйони людей мучилися від голоду: вони зазнавали знущань і принижень, в них відбирали майно, здоров’я, і найцінніше - життя…
На превеликий жаль, голод торкнувся не лише тіл, а й душ українців. Він породив у них біль, страх та скував дух свободи і волі. В цьому страшному геноциді – масовому вбивстві українців – було повністю знецінено духовні та моральні засади буття: любов і гідність. Адже жорстокий режим радянської влади перетворив людське життя з цінності на якийсь непотріб. Навіть після трагічної голодної смерті з людиною не могли належно попрощатися, її ніхто належно не оплакував, не відспівував у храмах, не ховав за християнськими традиціями.
Окрім винищення українського народу голодом, йому ще й кілька десятиліть потому забороняли говорити правду про цей злочин. Але правду не сховаєш, і сьогодні запитаймо: що ми зробили для того, щоби правда про цей злочин була почута і що нам варто зробити, щоб така трагедія не повторилася?
