Гордівці

Розташовані Гордівці за 13 км від районного центру – Хотина та за 60 км від залізничної станції Новоселиця. Село нараховує 260 дворів, має 488 осіб населення.
Вперше в документах село згадується ХУІІ ст.
В західній околиці Гордівців на березі Дністра розташоване давньоруське селище ХІІ-ХІІІ ст. Через територію села проходить Троянів вал (І ст. н. е.), який тягнеться вздовж Дністра майже на 4 км.
Перші поселенці Гордівців селились в урочищі „Дука”. Село ділиться на урочища: Помірки, Пожарники, Ковпаків яр, Попів яр, Городчик, Данчиско, Турецький вал.
Село Гордівці впродовж багатьох років належало молдавським дворянам і дуже часто приписане було до с. Рашкова. Селяни вважались кріпаками. На початку ХУШ ст. село належало пахарнику Нікулче. Було 8 господарств феодала і 35 господарств вільних селян. За переписом 1774 року в селі налічувалось 33 господарства.
У ХУШ – на початку ХІХ ст. зустрічається змінена назва села – Гергеуци. За переписом 1817 року в селі Гергеуци було: „Низш. сосл.: 26 хоз., 2 вд., 3 бурл. Всего 29 м. и 2 ж. Вотчина пренадлежит господину спатарю Іоану Никульче из Молдавии; обнимает 420 ар. земли. И владельческая мельница в сельской балке”.

В „Клірових відомостях” Хотинського повіту за 1840 рік (в справі помилково вказано 1820 рік) записано, що поміщиця села – молдавська княгиня Катерина Гікава,
проживала в Липканах. В цей рік в селі було 46 дворів, в яких проживало 397 осіб.
В 1886 році власником села Гордівців був Чолак Карп, який мав 111 десятин землі, 310 десятин лісу, всього 421 десятину. Селянам належало 202 десятини. Село Гордівці входило до складу Рукшинської волості, а з 1918 року Рукшинської примарії.
Коли в 1884 році проводився перепис населення Хотинського повіту, то виявилось, що в с. Гордівцях не було жодної грамотної особи.
Довгий час в селі не було церкви і селяни змушені були на моління ходити в с. Чепоноси. Коли збудована церква в с. Гордівцях – невідомо. В 1887 році на ремонт церкви зібрано було 1400 рублів. Це значить, що церква вже існувала. Очевидно, це була дерев’яна церква хатнього типу. Сучасна кам’яна церква збудована в 1895 році. Вона володіла 15,5 десятинами землі. В 1904 році це була Царе-Костянтинівська церква. Іконостас в церкві розписано Колибняком Олександром Васильовичем.
В селі певний час проживало 471 чоловік. А в 1911 році кількість жителів села зменшилась. Проте вже в 1912 році в Гордівцях мешкало 525 осіб, які володіли 338 десятинами землі.
Першу школу в селі було відкрито тільки в 1919 році. Це була звичайна початкова школа, в якій навчалось 30-40 учнів.
1930 року в селі проживало 566 чоловік. В 1941 році в селі Гордівцях було 169 дворів. 1943 року румунські окупанти прагнули змінити назву села Гордівців на Каскади (Водо-пади), пояснюючи це тим, що біля села на річці Гуків є водопади.
На початку ХХ століття в селі було три водяних млини, побудовані Д. І. Будзаном. Нині в селі не збереглося жодного млина.
В 1944 році 50 чоловік із с. Гордівці були призвані до Червоної Армії і відправлені
на фронт. Із них 12 чоловік полягли в боях з фашизмом.
Після війни в селі існував колгосп, який незабаром було об’єднано із колгоспом в с. Рашків. До 1991 року в Гордівцях не було сільської ради. Тепер тут є сільська рада, клуб, філія районної централізованої бібліотечної системи, початкова школа, ФАП, крамниця. 28 серпня 1998 року в селі відбулося освячення гарної каплиці, до спорудження якої найбільше коштів і сил доклала сім’я Івана і Людмили Чорних.

Основним заняттям жителів села є землеробство і скотарство. Розвиваються тут і ремесла. Зокрема, сільські бондарі А. Хаверюк і П. Панівський виготовляють діжки. Займаються жителі ловлею риби, працюють у лісі.
Чарують зір роботи хрестиком вишивальниці М. П. Філіпчук та її дочки Лідії.
Уродженець села Василь Петрович Садовник – художник, скульптор, член Національної спілки художників України. Працює в станковій, монументальній скульптурі та портретному жанрі.