Орестівка

Орестівка – село, було підпорядковане Пригородоцькій сільській раді. Відстань до Хотина – 12 км, до найближчої залізничної станції Кам’янець-Подільський – 32 км. В селі мешкають 630 жителів.
Упродовж кількох століть Орестівка була власністю землевласників, які володіли с. Пригородок. За переказами старожилів, село засноване в середині ХУШ ст. Протягом своєї історії воно мало кілька назв, які надавались селу в залежності від того, хто господарював на цій землі. В усіх документах, писаних при царизмі, це село називали Арестовка. Румунські правителі назвали його Радауць-Радівці. В радянські часи село назвали Орестівкою.
В селі побутує легенда, що його заснував власник села, звільнений від служби генерал-майор кінноти Яків Федорович Гордієв. У народі його чомусь називали Орест,
звідси Орестівка. Існує й інша легенда. Батько Гордієва був зв’язаний з декабристами, за що був заарештований. Російське слово „арешт” і послужило назвою села Орестівка. Назва „Орестівка”, як уже зазначалося дана була селу вже у радянські часи.
В архівних документах за 1820 рік дійсно підтверджено, що власником землі був Гордієв, який проживав в Орестівці, де і був похований. В архівних документах сказано і про те, що в селі проживало 4 особи дворян, 15 кріпосних чоловіків і 8 жінок, вільних селян-царан було 87 чоловіків і 77 жінок. Пізніше власник села змінився. В 1886 році ним був власник села Пригородок Василь Міцо. У двох селах він володів 282 десятинами землі і 608 десятинами лісу. В селі було 29 дворів, які володіли 127 десятинами землі. Село входило до складу Рукшинської волості.
Основне заняття жителів Орестівки – землеробство. За переписом 1883-1884 рр. тут земельний наділ за статутною грамотою складав 3,3 десятини. На 100 га ріллі селяни засівали 37 % кукурудзи, 43 % озимих, 17 % ярини і 3 % – мішанини для корму.
З часом деякі селяни втратили свої наділи, і в 1912 році на 379 жителів села було тільки 103 десятини. Нестача землі змушувала селян Орестівки йти на заробітки, на т. зв. „фальчі” в Подільську губернію, на південь Бессарабії. Їх заробіток там був мізерним.
В давнину у селі панувала суцільна неписьменність.
За переписом 1883-1884 рр. в Орестівці був тільки один грамотний мешканець. Школи не було. Початкова школа в селі відкрита аж у 40-х роках ХХ ст. В 1930 році в селі проживала 471 особа.
У 1937 році в селі збудована церква, яку освячена 24 жовтня. Іконостас для церкви подарували жителі села Бабина Кельменецького району. Першим священиком був Семен Жовнір (1937¬1944 рр.).
В радянський період церква була закрита. В 1993 році під керівництвом о. Анатолія Дудки церкву відремонтували, побудували при ній капличку, яку освятили в 1996 році.
Впродовж 1947-1992 років село на правах бригади входило до Пригородоцького колгоспу. Після розпаювання землі в Орестівці створено товариство з обмеженою відповідальністю „Дністер”, керівником якого є І. С. Заянчуковський. Основна галузь господарства – землеробство, допоміжна -садівництво.
Чоловіки Орестівки брали участь у Другій світовій війні. 39 з них залишились на полях війни. На їх честь у селі збудовано пам’ятник, на якому викарбувані імена всіх полеглих.
Є в селі Орестівка на садибі Ганни Павлівни Шевчук могила генерала російської армії, власника села, членів його сім’ї та близьких. На мармуровому пам’ятнику – напис: „Упокой Господи душу усопшего раба твоего – генерал-майора Николая Яковлевича Гордеева, родившегося 7 февраля 1818 года и скончавшегося 29 мая 1873 года. Читатель (нерозбірливе слово) зто здесь читая вьі молитвенно вдохните и в молитве раба божья Николая помяните”. Як і з-за яких обставин загинув генерал – невідомо. Старожили згадували розповіді своїх батьків, які розповідали, що генерала привезли кіньми у супроводі військового почету і поховали його тут, де була його вотчина. Поряд – могила з бронзовою плитою, на якій був напис, що тут похована сестра генерала Гордеєва, яка була дружиною генерал-лейтенанта Цебрикова. В ще одній могилі поховані четверо малолітніх дітей – дівчаток. Очевидно, вони померли під час епідемії холери або чуми. І ще є могили, пам’ятники – ціле невелике сімейне кладовище в центрі Орестівки. Але могила генерала двічі пограбована: вперше десь у двадцятих роках, а вдруге і в 1949 році.
До послуг жителів села – магазин Рукшинського споживчого товариства (1965 р.), початкова школа (збудована в 1966 році), в якій навчається 27 учнів, ФАП (зав. – С. Л. Тернюк), філія районної централізованої бібліотечної системи, об’єкт дозвілля, стадіон. Село електрифіковане, радіофіковане та газифіковане.